Перша в світі гумова шина була зроблена англійцем Робертом Уільямом Томсоном. У патенті № 10990, датованому 10 червня 1846 р., написано: «Суть мого винаходу полягає в застосуванні еластичних опорних поверхонь навколо ободів коліс екіпажів з метою зменшення сили, необхідної для того, щоб тягти екіпажі, тим самим полегшуючи рух і зменшуючи шум, які вони створюють при русі».

Шина накладається на колесо з дерев'яними спицями, вставленими в дерев'яний обід, оббитий металевим обручем. Сама шина складалася з двох частин: камери та зовнішнього покриття. Камера виготовлялась з декількох шарів парусини, просоченої та покритої по обидва боки натуральним каучуком або гутаперчею у вигляді розчину. Зовнішнє покриття складалося зі з'єднаних заклепками шматків шкіри. Томсон обладнав екіпаж пневматичними колесами і провів випробування, вимірюючи силу тяги екіпажа. Під час випробувань особливо відзначалися безшумність, зручність їзди та легкий хід карети на нових колесах. Результати випробувань були опубліковані в журналі «Mechanics Magazine» 27 березня 1849 р. разом з малюнком екіпажу.

Першими, хто використав пневматичну шину на автомобілі, були французи Андре та Едуард Мішлен. Вони мали великий досвід у виготовленні шин для велосипедів. У 1895 р. в автомобільних перегонах вперше прийняв участь автомобіль з пневматичними шинами. А вже у 1896 р. пневматичні шини були встановлені на автомобілі “Ланчестер”.