У 1672 році фламандським місіонером в Китаї Фердинандом Вербістом був сконструйований паровий двигун, який міг приводити в рух іграшковий самохідний апарат. Перших 60 см. шляху прототип здолав в 1679 р. в садах імперського палацу в Пекіні і викликав неабияке захоплення правителя. Цей автомобіль не перевозив пасажирів, але потрапив в історію як перша машина з паровим двигуном (на фото - парова машина Фердинанда Вербіста 1678 року).

Історія винайдення парового двигуна починається ще в першому столітті нашої ери в Єгипті. Герон Олександрійський описав пристрій під назвою "aeolipil". Він являв собою кулю, наповнену киплячою водою, із закріпленими на ній соплами, зігнутими під прямим кутом. Куля оберталась під дією реактивних сил, спричинених парою, що виходила із сопел.

Справжня парова турбіна була винайдена у XVI-му столітті арабським філософом, астрономом і інженером Таги-аль-Діном. Цей двигун мав вигляд веретена, оснащеного лопатями, що оберталися під тиском спрямованої на них пари. Подібну розробку в 1629 році було запропоновано італійським інженером Джованні Бранка. Головним недоліком цих винаходів була велика витрата енергії через розсіювання потоків пари, тому вони не знайшли практичного використання.